Для мене “ЗІЛ” це були завжди величезні старі радянські вантажівки, але після того як розпочалась наша фотоохота за “автозаврами” виявилось, що серед них є велика кількість легкових авто, лімузинів, автобусів, спецтехніки, військових автомобілей, всюдиходів та навіть велосипедів і холодильників. Завжди коли підходиш до справи впритул відкриваєш для себе багато цікавого і нового.

Що ж до самої історії цієї марки, то потрібно почати з далекого 1916 р., коли був започаткований завод “АМО”, котрий повинен був випустити 150 півторатонних вантажівок, але інфляція та воєнний час завадили цьому і Рябушинські закупили комплекти деталей в Італії та розпочали збірку. Завод так і не добудували для випуску власних авто і деякий час він існував, як авторемонтний завод. Однак в 1924р. була зібрана перша вантажівка АМО-Ф-15, а в листопаді цього ж року 10 авто прийняли участь в параді, цю дату і прийнято вважати народженням заводу. Час від часу (в залежності від радянської епохи) завод (зрештою як і все в країні) перейменовували, то це був “АМО”, то завод імені Сталіна (ЗІС), то завод імені Ліхачьова (ЗІЛ), і т.д. В 1934 р. розпочалось виробництво ЗІС-6 і ЗІС-5, на базі котрого було випущено 19 різновидів та модифікацій вантажівок.

В 1936 р. розпочалась конвеєрна збірка лімузинів ЗІС-101, котрий був “трішки” скопійований з американського “Бьюїка” (без купівлі креслень). Також в цей період випущені вантажівка ЗІС-21, напігусенечні тягачі ЗІС-22 та ЗІС-42, автобуси ЗІС-8 та ЗІС-16. Далі у воєнний період випущена велика кількість вантажівок (ЗІС-5В, ЗІС-42, ЗІС-42М), санітарний автобус ЗІС-16С, крім того випускалось озброєння для фронту. В 50-ті роки, окрім міських атобусів (ЗІС-155, ЗІС-127), бронетранспортерів, машини-амфібії (ЗІС-485), вантажівок (ЗІЛ-130, ЗІЛ-131 та ін.), велосипедів з'являються в світ також холодильники, кажуть такі ж міцні та надійні, як і все радянське :). В цей же період спеціалісти заводу допомагають китайським друзям випустити у виробництво копію ЗІС-150 вантажівку “Цзефан”.

Протягом наступних років випускалась та вдосконалювалась велика кількість вантажних автівок, серед них масове виробництво ЗІЛ-130, ЗІЛ-131 та ін. В 1967р. СРСР вперше прийняв участь у міжнародному “тижні автобусів” в м. Ніцца, де автобус “Юність” ЗІЛ-118 виграв 12 призів, але серійного виробництва цього автобуса, так і не вдалось організувати. В 1975 р. було випущено 200 тисяч авто за рік.

В 90-ті р.р. ЗІЛ було приватизовано та переведено у Відрите Акціонерне Московське Суспільство “АМО ЗИЛ”, де органом правління стала рада директорів. Яскравим представником початку цього періоду є ЗІЛ-5301, котрий в народі називають “бичок”. Як на мене, подальша історія заводу ЗІЛ це швидше за все постійне розкрадання, агонія та падіння, оскільки завод не витримав конкуренції потужних та сучасних зарубіжних представників.

Фотогалерея